Сьогодні вирішив їхати на таксі. Можна собі дозволити раз на сто років.

Приїжджає синє шевролє авєо. Сідаю. Їдемо.

Я мовчки розкладаю кубікі у високоінтеоектуальній грі на телефоні. Це допомагає не вступати в нерівний словесний двобій з таксистом. В такі моменти головне, шоб жизні не кончилися. У мене кончилися, тому я почав дивитися у вікно.

- я сам киевлянин. Коренной.

- вітаю.

- Киев перенаселен.

- як і будь-яка столиця світу.

- это все американцы...

- ша американці? Розбили томагавками асфальт на Оболоні?

- ну есть такая теория, что они влияют на то, кто будет мэром.

- а навіщо їм на це "вліять"?

- ну тут все-таки бюджет 40 миллиардов гривен.

- нащо американцям гривні?

- ну они готовят город для израильтян...

Тут я розумію, що розмова вже перестала бути томною.

- американці готують Київ для ізраїльтян?

😳

- ну да. Ледники таят. Если Израиль затопит, им надо будет где-то жить. Куда их переселять?

-

😳
😳
😳
😳

нуууууу а чого не Москва, Брюссель, Лондон, Мінськ?

- Дорого там. В Киеве все же дешевле.

Не буду все переказувати. Це найдовші сорок хвилин мого життя. Наче все пережите перед очима пролетіло в одну мить. Я вдома. Слава богу.

П.С.

Ну ви розумієте, шо коронавірус штучно вивели, шоб звільнити Київ для ізраїльтян.

І війну на Донбасі теж розв'язали американці "чтоб дестабилизировать ситуацию на российской границе. Воюют нашими руками".

- ви були на війні?

- нет. Зачем я пойду? Они же не на Киев напали.

Володимир Рунець